Якість медичної допомоги як результат роботи медичних сестер

З часів Флоренс Найтінгель (1820–1910), засновниці першої школи медичних сестер, розробка стандартних процедур, що виконуються медичними сестрами, та оцінка якості їхнього виконання були і залишаються ключовими в організації сестринської справи.

Порядок акредитації закладу охорони здоров’я (постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 765 «Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров’я», зі змінами та доповненнями) та стандарти акредитації (наказ МОЗ України від 14 березня 2011 р. № 142 «Про вдосконалення акредитації закладів охорони здоров’я») передбачають здійснення керівником структурного підрозділу контролю й аналізу якості медичної допомоги (далі — ЯМД) пацієнтам, зокрема здійснення головною медичною сестрою контролю за дотриманням стандартів сестринського (медичного) догляду. Виконання цих обов’язків вимагає наявності у закладі охорони здоров’я затверджених критеріїв (індикаторів) оцінки ЯМД, серед яких стандарти сестринського (медичного) догляду і системи оцінки якості їхнього виконання.

За визначенням ВООЗ якісною є така медична допомога, яка поєднує ефективність, безпеку та орієнтованість на пацієнта. Тому в міжнародній практиці оцінка результатів роботи медичних сестер, фельдшерів і акушерок здійснюється за цими трьома складовими ЯМД. Для будь-якого медичного закладу досягнення такого результату — основна мета діяльності. Середній медичний персонал значною мірою впливає на всі три складові ЯМД як виконавець медичних маніпуляцій і процедур.

З 90-х років у міжнародній методологічній літературі можна зустріти термін «індикатори, чутливі до сестринського догляду» (англ. — Nursing-sensitive indicators), які відображаюь ті елементи догляду за пацієнтами, на які безпосередньо впливають дії медичних сестер.

Якщо розглядати сестринський догляд як цілісну систему, то чутливі до сестринського догляду індикатори відображають три аспекти сестринського догляду — структуру, процес і результати:

структурні індикатори включають забезпеченість сестринським персоналом, рівень освіти, кваліфікації та атестаційний рівень медсестринського персоналу;
індикатори процесу відображають якість виконання медсестринських втручань і задоволеність пацієнтів роботою медсестри;
індикатори результатів відображають наслідки для пацієнтів, які прямо залежать від дій медичних сестер (наприклад, пролежні та падіння пацієнта).

З 2002 року Американська асоціація медичних сестер визначила 10 критичних індикаторів оцінки роботи медичних сестер у лікарні (стаціонарна допомога):

задоволеність пацієнтів лікуванням болю;
задоволеність пацієнтів сестринським доглядом;
задоволеність пацієнтів загальною медичною допомогою;
задоволеність пацієнтів наданою медичною інформацією;
наявність пролежнів;
падіння хворого у стаціонарі;
задоволеність роботою медсестри;
показники внутрішньолікарняних інфекцій;
загальна кількість годин сестринського догляду на одного пацієнта на день;
укомплектованість штату медичних сестер, їхня кваліфікація і атестація.

За майже 30 років системного використання було доведено та статистично обґрунтовано прямий взаємозв’язок цих індикаторів із якістю надання медичної допомоги в цілому.

Незважаючи на те, що у вітчизняних нормативно-правових актах не міститься вимог щодо впровадження всіх вказаних індикаторів якості сестринської допомоги, в умовах реформування галузі, зміни системи фінансування медичних закладів, підходів до оплати праці медичних працівників важливим залишається необхідність об’єктивної оцінки роботи середнього медичного персоналу.

У наступних публікаціях ми продовжимо розповідати про сучасні підходи до оцінки якості роботи медичних сестер, що може бути корисним для головних медичних сестер закладів охорони здоров’я, до повноважень яких належить контроль ЯМД, наданої медичними сестрами.