Робота медичної сестри в геронтології

Особливості сестринського догляду за пацієнтами похилого віку визначає геронтогенез — період старіння. Його поділяють на 3 етапи: літні люди, пацієнти старечого віку та довгожителі. Геронтогенез генетично запрограмований і супроводжується певними віковими змінами в організмі, як фізіологічними, так і психічними.

Для того, щоб надати відповідну допомогу людям старшого віку, медичний персонал повинен не тільки розрізняти вікові зрушення від обумовлених хворобою, але й розбиратись у психології, етиці та деонтології.

Особливості хвороб літніх людей

  1. З віком відбувається своєрідне «накопичення» хвороб. У чоловіків старших 60 років вже є в середньому по 4 захворювання, а у жінок того ж віку — по 5. Кожне десятиліття до них додається ще пара.
  2. У осіб похилого та старечого віку клінічна картина захворювання нерідко стерта, навіть під час загострення. У гострих випадках відзначається поліморфізм клінічних проявів, обумовлений поєднанням декількох хвороб. Деякі автори патологію старшого віку порівнюють із айсбергом, значна частина якого схована під водою. Виявлення цієї прихованої частини вимагає спеціальної підготовленості лікаря, медичного персоналу і насамперед детального вивчення організму хворого.
  3. Загальноприйняті схеми діагностики багатьох хвороб не підходять до застосування в геріатричній практиці. У осіб похилого віку часті замасковані пневмонії, безбольові форми інфаркту міокарда, прихована маніфестація катастроф черевної порожнини. Гострі захворювання нерідко стають хронічними, а ступінь тяжкості не відповідає маловираженій симптоматиці. Так, лихоманка у літніх людей може бути іноді єдиним проявом туберкульозу, зокрема й позалегеневого, інфекційного ендокардиту, абсцесів черевної порожнини. Симптоми з боку центральної нервової системи (загальмованість, неадекватність, сплутаність свідомості) традиційно розцінюються у людей похилого віку як прояв судинного або атрофічного процесу. Насправді ж можуть бути клінічним дебютом пневмонії, тоді як симптоми легеневого запалення відсутні, особливо у зневоднених. Незрозумілі анемії у літньому віці вимагають виключення не тільки В12-дефіцитної анемії або прихованої крововтрати з шлунково-кишкового тракту, а й таких захворювань, як сепсис, пієлонефрит, туберкульоз.
  4. Вікові хворі через порушення психіки або церебральний атеросклероз не здатні чітко викласти скарги, забувають послідовність появи симптомів.
  5. Через старіння органів і систем та комплекс різноманітних захворювань, деяким людям похилого віку протипоказане проведення ряду сучасних високоінформативних досліджень, що значно підвищують точність діагностики. Наприклад, велокардіографії, езофагогастроскопії, рН-метрії, колоноскопії. Рентген дослідження стравоходу і шлунка з суспензією сульфату барію протипоказане пацієнтам старшим 75 років, які страждають на атонію товстої кишки чи запори, бо це може спровокувати непрохідність.
  6. Поєднання декількох хвороб вимагає одночасного призначення багатьох ліків: серцевих, гіпотензивних, протидіабетичних, нестероїдних протизапальних. Не завжди вдається проаналізувати їхню взаємодію. Навіть звичайні дози окремих ліків у зв’язку з підвищеною чутливістю осіб похилого віку можуть виявитися надмірними і дати небажані, а то й згубні для здоров’я ефекти.
  7. Для хворих похилого та старечого віку характерна соціально-психічна дезадаптація. Нездатність адаптуватися до нових умов і самостійно впоратися з повсякденними турботами призводить до залежності від інших, що викликає у багатьох почуття неповноцінності та безсилля. В результаті розвиваються тривожні стани, депресії, іпохондричний синдром.
  8. Старіючий організм має меншу опірність і здатність до компенсації, відновлення після перенесених захворювань, операцій, травм, що обумовлює затяжний період реабілітації та меншу ефективність терапії. За статистикою особи старші 60 років частіше, ніж молоді, помирають після автомобільних аварій. Після сильних опіків літня людина має 10 % шанс на виживання, тоді як молодші на 10 років пацієнти — вже 60 %. Дані хірургічних клінік свідчать про те, що смертність при ургентних операціях у пацієнтів похилого віку вища, ніж у молодих, а ускладнення розвиваються у кожного 3-го пацієнта старшого 70 років, один з п’яти — помирає.
  9. Літня або стара людина недовірлива, уважно прислухається до слів будь-якого медичного працівника, лікар це чи медсестра. Знання особливостей психології людину похилого віку важливе для встановлення психологічного контакту між ним і медичним персоналом лікарні чи поліклініки. Без цього неможлива ефективна геріатрична допомога.
  10. Люди похилого віку не здатні витримувати великі навантаження. Відбувається постійне послаблення уваги та пам’яті. Зниження інтелекту багато в чому залежить від того, чи зберігає літня людина творчу та професійну активність. Велике значення має рівень освіти, рід занять, особистісна зрілість. Наприклад, у вчених з віком не змінюється запас слів і загальна ерудиція. У водіїв, льотчиків, моряків до глибокої старості зберігається гострота та поле зору.
  11. Один із найважчих проявів віку — це зростання безпорадності, неможливість виконувати, як і раніше швидко та чітко багато функцій самообслуговування. Колись активні люди боляче сприймають факт догляду за ними.

Соціально-психологічні типи старості

Благополучні типи:

Перший тип — активна творча старість, коли ветерани, йдучи на заслужений відпочинок, продовжують брати участь у суспільному житті, вихованні молоді, живуть повнокровним життям.

Другий тип старості — це пенсіонери, які займаються тим, на що раніше не було часу: самоосвітою, відпочинком, розвагами.

Третій тип (переважно жінки) знаходять головне заняття у сім’ї. А оскільки домашня робота невичерпна, то жінки часто жаліються.

Четвертий тип — це люди, сенсом життя яких стає турбота про власне здоров’я. Вони часто перебільшують дійсні й уявні хвороби. У них підвищена тривожність.

Негативні типи:

  • Агресивні старі буркотуни, які критикують все, незадоволені всім і всіма, крім самих себе. Вони тероризують оточуючих нескінченними претензіями.
  • Розчаровані в собі та власному житті, самотні й сумні. Такі постійно звинувачують себе за втрачені можливості, відчувають себе глибоко нещасними й емоційно негативно впливають на оточуючих.

Психологія роботи з людьми похилого віку та старими пацієнтами

Лікарям і середньому медичному персоналу в роботі з людьми похилого віку потрібно враховувати багато нюансів. Наприклад, виділяти на бесіду, рекомендації, проведення маніпуляцій літнім людям потрібно більше часу. Можливо, одне й те ж доведеться пояснювати кілька разів, бо стара людина погано чує або не все зрозуміє з першого разу.

Медсестра звертає увагу на сусідів пацієнта по палаті, в разі необхідності попереджує їх про дотримання тиші, просить проявляти чуйність до пацієнта у віці. Водночас якщо сусіди по палаті доброзичливі, веселі й комунікабельні люди, це позитивно впливає на настрій літніх хворих. У палату потрібно заглядати частіше, щоб сказати кілька добрих слів, а іноді й просто посміхнутися, кивнути головою. Літніх пацієнтів потрібно називати на ім'я і по батькові, шанобливо. Фамільярність, на кшталт «бабуся» не допускається.

Людям із порушеною пам’яттю та увагою медсестра повинна нагадувати, що їм зробити впродовж дня. Можна написати рекомендації та віддати пам’ятку пацієнту. Однак найкраще, якщо медична сестра сама прийде в палату, щоб провести пацієнта в потрібний кабінет або в лабораторію.

 У випадку деменції медик цілком бере на себе активність і керує діями хворого. Адже такий пацієнт забуває, не концентрує увагу, не розуміє, що відбувається. Ці хворі часто ображаються та плачуть. Часто люди похилого віку безпорадні, не можуть себе обслужити та психологічно важко переживають цей стан. Тому, не акцентуючи увагу на цих неприємних деталях, всі заходи догляду медсестра повинна виконувати швидко, не затягуючи час. Родичів старого хворого також потрібно навчити догляду за ним, звертаючи особливу увагу на психологічну роботу, делікатність і тактовність.

Особливості роботи медсестри геріатричного відділення

У медичному обслуговуванні старих і хронічно хворих пацієнтів основне значення має догляд. Тому відбувається переміщення обов’язків від лікаря до медичної сестри, а від сестри до її помічників. Робота медичного персоналу і насамперед медсестри не повинна бути механічним виконанням обов’язків. Можна своєчасно роздавати ліки, вимірювати та записувати температуру хворого, але залишати знеособленим догляд за ним. Це не підходить у роботі з геріатричними пацієнтами. Для медичного персоналу в догляді та лікуванні осіб похилого та старечого віку особливо важливі такі риси, як терпіння, почуття такту та жалю. Обслуговуючий персонал повинен прагнути по можливості зменшити незручності, з якими стикається хворий. Жорсткі вимоги дотримання несуттєвих елементів розпорядку дня зазвичай приносять негативні результати, викликають роздратування хворого та сутички з медперсоналом.

Основним принципом догляду є повага до особистості хворого, прийняття його таким, яким він є, з усіма недоліками, фізичними та психічними: дратівливістю, балакучістю, в багатьох випадках недоумством.

Літня або стара людина не любить, щоб нею командували, багато вимог медичного персоналу здаються їй необґрунтованими.

У людей похилого віку досить часто трапляються порушення сну. Вони можуть дрімати з перервами впродовж дня. При цьому загальна тривалість сну зазвичай не збільшується, бо вночі вони сплять менше. У нічний час вони читають, встають, ходять по палаті, а перебуваючи вдома, — по квартирі, їдять або готують їжу, не усвідомлюючи того, що така поведінка іншим може здаватися дивною.

Читання часто є джерелом комфорту та заспокоєння. Слід подбати про зручне освітлення, щоб хворий міг читати не напружуючи зору. У більшості випадків короткочасне читання сприяє відновленню сну.

Стиль роботи медичної сестри геріатричного відділення

Між фізичним доглядом за пацієнтом і психологічним впливом на нього існує найтісніший зв’язок, тому кожна маніпуляція, яку проводить медсестра пацієнту, має потужний психологічний вплив. Від того, сприятливий він чи ні, залежить ефективність лікування, впевненість у одужанні.

Під час лікування формуються особливі відносини між медичними працівниками та пацієнтами. Утворюється зв’язок «лікар, сестра, хворий». Тут стає важливим стиль роботи медсестри. Почуття, що пов’язують її з пацієнтом, можуть проявлятись у простих повсякденних рухах: подати склянку води, вкрити ковдрою, доторкнутись до руки.

Спілкування з пацієнтом із урахуванням його особистих якостей

Пацієнт із холеричним темпераментом відрізняється підвищеною збудливістю, швидкими рухами та реакціями. Він досить нетерплячий, запальний, може дратуватися. Медсестрі важливо зберігати спокій і врівноваженість. Можна перевести ситуацію у жарт, «пожартувати» над собою. Холерики, хоча й дратівливі, але швидко відходять, довго не ображаються, люблять жарти і гумор.

Пацієнти-меланхоліки тривожні та недовірливі. Вони турбуються через прояви неуваги, безтактність, неделікатне звернення. Персонал повинен бути уважним, доброзичливим, часто розмовляти з хворим, посміхатися, підбадьорювати.

Пацієнти з флегматичним темпераментом — спокійні, толерантні, врівноважені, стримані люди. Вони не дуже балакучі й товариські, тому рідко скаржаться. Медичній сестрі необхідно частіше самій запитувати про стан здоров’я. Зазвичай особливих проблем у спілкуванні з ними не буває.

Пацієнти-сангвініки говіркі й товариські. Незважаючи на неприємну симптоматику та погане самопочуття вони зберігають оптимізм і віру в одужання, люблять пожартувати, також і над самим собою. Медсестрі просто потрібно вказати їм на необхідність точного виконання тих чи інших призначень.

Робота медсестри — в особистому просторі хворого

Кожна людина «охороняє» свій особистий простір, не дозволяючи втручатися туди без дозволу. Розміри його для людини — до 50 см від тіла. Якщо незнайомець торкається до тіла або наближається ближче пів метра, це може викликати дискомфорт, неприязні відчуття та навіть роздратування. Однак робота медичної сестри з пацієнтом цілком відбувається в особистому просторі. Це пальпація, перкусія, ін’єкції, обробка пролежнів, катетеризація, обробка шкіри і зовнішніх статевих органів, перев’язки і таке інше. Незважаючи на те, що пацієнт готовий до таких дій, він може відчувати дискомфорт, незручність, неприємні відчуття.

Перед проведенням будь-яких маніпуляцій у особистому просторі пацієнта необхідно:  

  1. М’яко, з посмішкою попередити хворого про те, що буде виконана та чи інша маніпуляція.  
  2. Коротко пояснити з якою метою вона виконується. Така коротка розмова заспокоїть хворого.  
  3. Переконати пацієнта у тому, що ви добре виконаєте маніпуляцію.

Якщо пацієнт не впевнений, підбадьорити його.

Негативне ставлення хворого до медичного працівника

В окремих випадках пацієнт веде себе по відношенню до лікаря або сестри «войовничо», навіть агресивно. Це буває в осіб із запальним, неврівноваженим характером. Такі спалахи дратівливості, гніву з боку хворого не завжди є ознакою його істинного ворожого ставлення до медичного працівника. Це «вихід» емоцій, розрядка напруженого емоційного стану. Спілкування з таким агресивними хворими вимагає високої підготовленості та вміння зрозуміти.

Що робити в разі агресивної поведінки пацієнта?

Вийти з приміщення, якщо є побоювання сказати або зробити щось неприємне. Але тільки у випадку, якщо хворий знаходиться в безпеці і йому нічого не загрожує. Не слід сприймати агресивну поведінка як особисту образу: найчастіше люди «вихлюпують» свої негативні емоції на тих, кого частіше бачать, навіть якщо їх засмутив хтось інший.

Пізніше слід знову поговорити з пацієнтом, який виявив неповагу й агресію. Якщо ви відчуваєте незручність, то, запрошуючи знову людину, яка вас образила, до розмови можна запитати: «Як ви себе почуваєте?» Потрібно заспокоїтися, перестати думати про свої почуття та сконцентруватися на словах співрозмовника. Просто слухайте, що буде говорити пацієнт, оскільки після конфлікту, можливо, це єдине, що йому потрібно.

Якщо медична сестра вважає, що хворий потребує відповідей на питання, а вона не може цього зробити, слід знайти того, хто відповість хворому.

Бувають випадки, коли, незважаючи на правильну поведінку медика, відносини з хворим не складаються. Швидше за все, причина криється в недовірі хворого, його неадекватній реакції на хворобу. Медичному працівникові не залишається нічого іншого, як продовжувати поводитися стримано, з терпінням, не піддаватися на провокації, і не провокувати невдоволення пацієнта.

Підбір хворих у палату

Кращою профілактикою негативного впливу хворих один на одного, психологічного дискомфорту в палаті, є правильний підбір хворих. Потрібно враховувати багато факторів: темперамент, риси характеру, звички, рівень освіти, культурний рівень, професію, вік. Інакше в палаті опиняться психологічно несумісні люди. Тоді будь-які події лікарняного життя можуть стати приводом для конфліктів, а це шкодить процесу лікування. Також під час комплектування палат, слід уникати розміщення емоційно лабільних, вразливих пацієнтів у одній палаті з дуже важкими або термінальними хворими.

Догляд за геріатричними пацієнтами в поліклініці

Пацієнти геріатричного кабінету — це люди після 60 років. Серед них хворі після інсульту або інфаркту, травм, із діабетом, пошкодженнями спинного мозку, після онкооперацій, з деменцією. Медсестра виконує необхідний регулярний догляд після травми, після інфаркту або інсульту, проводить ін’єкції медикаментів діабетикам і онкологічним хворим, перев’язує рани й опіки.

Під час спостереження за геріатричними хворими в поліклініці слід пам’ятати про зниження у них пам’яті, тому делікатно й тактовно нагадувати про час прийому ліків і проходження процедур. Про погіршення самопочуття, появу нових симптомів медсестра негайно інформує лікаря.

Сестринський догляд у будинках для людей похилого віку, будинках інвалідів, геріатричних відділеннях лікарень

Робота такої медсестри включає щоденну допомогу літнім людям під час особистої гігієни, заміну підгузків, обробку ран і роздачу медикаментів. Крім того, медичні сестри допомагають літнім людям одягатись, роздають їжу і, за необхідності, допомагають їсти.

Проблеми геріатричного догляду

Нестача медсестер продовжує впливати на всі аспекти геріатричного догляду. За оцінками експертів, вже найближчим часом знадобиться на 50–150 % більше медсестер такого профілю. Часто студенти-медсестри не хочуть працювати за фахом «геріатрична сестринська справа». Це пов’язано з негативними стереотипами, неправильними уявленнями і ставленням до старіння, які поширені серед студентів-медсестер. Геріатричний догляд непопулярний, а профільні медсестри іноді сприймаються як дещо гірші за своїми здібностями або недостатньо гарні для інших спеціальностей. Робити свій внесок у дефіцит медпрацівників у цій сфері медицини емоційне вигорання серед медиків на тлі регулярної смертності серед таких хворих. Медичні установи також відлякують компетентних медсестер низькими зарплатами.