Стандарт операційної процедури не панацея, а важливий інструмент

Стандарт операційної процедури (СОП) - це не панацея і не магічний документ, який автоматично піднімає рівень інфекційної безпеки. Це інструмент. А будь-який інструмент працює тільки тоді, коли ним користуються правильно.

СОП - це:

узгоджені алгоритми;
чітко прописані ролі;
реальні, а не “ідеальні” процеси.

І тут перший нюанс.

Для створення якісного СОП часто замало лише фахівців з інфекційного контролю. Якщо документ пишеться “в кабінеті”, без залучення виконавців, він ризикує стати паперовим.

Обов'язково варто залучати тих, хто реально буде виконувати процедуру:

медичних сестер;
лікарів;
молодший медперсонал;
технічних працівників.

Потрібно обговорити: чи зручно, чи логічно, чи це взагалі можливо в реальних умовах відділення.

Бо між "правильно на папері" і "реально в операційній" часто величезна різниця.

Але навіть після погодження і затвердження СОП він не почне жити сам по собі.

Далі - навчання

І тут на арену виходить координатор з навчання.

Не формальний інструктаж під підпис, а повноцінне пояснення:

чому саме так;
що змінюється;
які ризики ми закриваємо.

Далі - перевірка засвоєння знань

Далі - практичне відпрацювання

Без регулярних моніторингів, без зворотного зв'язку, без періодичних навчань система поступово “розповзається”. Люди починають робити не "як треба", а "як зручно". І це абсолютно людська поведінка.

Тому що інфекційний контроль - це не документ. Це культура, а СОП - це тільки стартова точка. Написати і затвердити - не фініш. Це початок довгого процесу впровадження, підтримки і контролю. І саме в цьому - справжня робота команди. Бо сильна система не там, де багато паперів, а там, де алгоритми реально працюють щодня.

Джерело: Лабораторна медицина