Пролежні: роль медсестри у профілактиці, догляді та лікуванні

Пролежні — це локальні ушкодження шкіри та підлеглих тканин, які виникають переважно внаслідок тривалого тиску або поєднання тиску й зсуву. Найчастіше вони розвиваються в пацієнтів з обмеженою рухливістю, які тривалий час перебувають у ліжку або кріслі.

Пролежні можуть спричиняти біль, інфікування та погіршувати якість життя пацієнта. Тому важливе завдання медичної сестри — вчасно виявляти чинники ризику, проводити профілактичні заходи, спостерігати за станом шкіри й документувати результати догляду.

Чому виникають пролежні та хто належить до групи ризику

Тривалий тиск на певні ділянки тіла може порушувати кровопостачання тканин і призводити до їх ушкодження. Найчастіше пролежні виникають у ділянці крижів, п’ят, кульшових суглобів, лопаток та інших кісткових виступів.

До чинників ризику належать:

• обмежена рухливість або неможливість самостійно змінювати положення тіла;
• зниження чутливості;
• нетримання сечі або калу, надмірна вологість шкіри;
• недостатнє харчування та зневоднення;
• тяжкий загальний стан і наявність супутніх захворювань.

Для оцінювання ризику медична сестра має враховувати загальний стан пацієнта, результати огляду шкіри та, за потреби, використовувати валідовану шкалу оцінювання ризику. Результати оцінювання потрібно документувати й переглядати в разі зміни стану пацієнта.

Як організувати профілактику пролежнів

Профілактика має бути індивідуальною та передбачати зменшення або перерозподіл тиску на вразливі ділянки тіла.

Зміна положення тіла

Пацієнтам із ризиком виникнення пролежнів потрібно регулярно змінювати положення тіла. Якщо людина не може зробити це самостійно, медична сестра допомагає їй із використанням безпечних прийомів переміщення та відповідного обладнання.

Частоту зміни положення визначають індивідуально — з урахуванням рівня ризику, стану шкіри, рухливості, загального стану пацієнта та використовуваної опорної поверхні. Графік зміни положення слід документувати й коригувати відповідно до результатів спостереження.

Під час переміщення необхідно уникати надмірного тертя та зсуву тканин. Для полегшення догляду можна використовувати спеціальні засоби для переміщення, подушки й валики.

Протипролежневі поверхні та розвантаження тиску

Для пацієнтів із підвищеним ризиком слід передбачити відповідну опорну поверхню, наприклад спеціальний матрац. Вибір обладнання залежить від потреб пацієнта та клінічної ситуації.

Особливу увагу потрібно приділяти розвантаженню п’ят та інших ділянок, які зазнають тривалого тиску. Подушки й валики застосовують так, щоб вони допомагали зменшувати навантаження, а не створювали додаткові точки тиску.

Використання протипролежневого матраца не скасовує необхідності регулярно оцінювати стан шкіри й змінювати положення тіла відповідно до індивідуального плану догляду.

Гігієна та догляд за шкірою

Шкіру потрібно регулярно оглядати, підтримувати її чистоту й контролювати надмірну вологість. Після миття шкіру слід обережно промокати, не розтираючи її рушником.

Медичній сестрі необхідно:

• своєчасно змінювати вологу або забруднену постільну білизну;
• використовувати засоби для очищення та захисту шкіри відповідно до потреб пацієнта;
• контролювати стан шкіри в ділянках, що зазнають тиску;
• звертати увагу на біль, зміну кольору, температури, щільності та вологості шкіри;
• повідомляти лікаря про виявлені зміни.

Почервоніння, яке не зникає після усунення тиску, зміна кольору шкіри або поява болючості потребують уваги медичного працівника. На темнішій шкірі ознаки ушкодження можуть бути менш помітними, тому важливо оцінювати також температуру, щільність тканин і чутливість.

Не можна масажувати або розтирати ділянки почервоніння з метою профілактики пролежнів, оскільки це може додатково травмувати тканини.

Харчування та водний баланс

Повноцінне харчування й належна гідратація важливі для підтримання стану шкіри та відновлення тканин.

Медична сестра має спостерігати за апетитом пацієнта, його харчуванням і споживанням рідини, повідомляти лікаря про виявлені проблеми та сприяти оцінюванню нутритивного статусу.

Якщо в пацієнта вже є пролежень, доцільно оцінити його харчовий статус за участю відповідного фахівця. За виявлення недостатнього харчування або дефіциту поживних речовин необхідно організувати відповідну корекцію. Додаткові харчові суміші чи добавки не слід призначати автоматично кожному пацієнту.

Як медсестрі спостерігати за пролежнем

Якщо ушкодження вже виникло, потрібно оцінити його стан, забезпечити розвантаження ураженої ділянки та повідомити лікаря для визначення подальшої тактики.

Під час огляду важливо документувати:

• локалізацію ушкодження;
• площу та глибину рани;
• стан навколишньої шкіри;
• наявність болю, виділень та інших ознак ускладнень;
• зміни порівняно з попереднім оглядом.

Для класифікації пролежню слід використовувати визнану систему оцінювання та дотримуватися локального протоколу закладу охорони здоров’я.

Очищення рани, вибір пов’язки й інші лікувальні заходи визначають з урахуванням характеристик ушкодження та клінічних рекомендацій. Якщо з’являються ознаки інфекції, посилюється біль, збільшується ушкодження або погіршується загальний стан пацієнта, необхідно своєчасно повідомити лікаря.

Системні антибіотики не застосовують лише через сам факт наявності пролежню. Їх призначення потребує клінічних показань, наприклад ознак поширення інфекції або системного запального процесу.

Навчання пацієнта та його родичів

Якщо пацієнт потребує тривалого догляду вдома, медична сестра має пояснити йому та родичам, як зменшувати тиск на вразливі ділянки, безпечно змінювати положення тіла, підтримувати гігієну та спостерігати за станом шкіри.

Родичам необхідно пояснити, які зміни потребують звернення до медичного працівника, а також наголосити на важливості дотримання індивідуального плану догляду.

Важливо враховувати психологічний стан пацієнта, поважати його гідність і залучати до догляду настільки, наскільки дозволяють самопочуття та фізичні можливості.

Що має пам’ятати медична сестра

Профілактика пролежнів передбачає комплексний підхід: оцінювання ризику, регулярний огляд шкіри, індивідуальну зміну положення тіла, розвантаження ділянок тиску, належний гігієнічний догляд і контроль харчового статусу.

Якщо пролежень уже виник, важливо документувати його характеристики, спостерігати за динамікою та своєчасно залучати лікаря до визначення лікувальної тактики.

Головний принцип — не чекати появи ушкодження, а завчасно виявляти ризики й систематично проводити профілактичні заходи.

Джерела рекомендацій

1. Настанова 00292. Профілактика і лікування пролежнів. DUODECIM Medical Publications, Ltd.; дата останнього оновлення — 31.05.2017.
2. Pressure ulcers: prevention and management (CG179). National Institute for Health and Care Excellence (NICE), рекомендації щодо профілактики, оцінювання стану шкіри та ведення пролежнів.