Ібупрофен чи парацетамол: що має знати медична сестра про вибір і безпечне застосування

Ібупрофен і парацетамол — препарати, які широко застосовують для полегшення болю та зниження температури тіла. Водночас вони мають різні механізми дії, показання та профілі безпеки. Ібупрофен додатково має протизапальний ефект, тоді як парацетамол практично не впливає на запальний процес.
Вибір препарату залежить від причини болю або гарячки, віку та маси тіла пацієнта, супутніх захворювань, протипоказань і лікарських засобів, які він уже приймає.
Ібупрофен: знеболювальна, жарознижувальна та протизапальна дія
Ібупрофен належить до нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Він пригнічує активність ферментів циклооксигенази, унаслідок чого зменшується утворення простагландинів — речовин, які беруть участь у розвитку болю, запалення та гарячки.
Препарат застосовують, зокрема, при зубному, менструальному, м’язовому та суглобовому болю, а також для зниження підвищеної температури тіла.
На що медичній сестрі варто звернути увагу:
- Дозування для дорослих. Звичайна безрецептурна доза становить 200–400 мг за один прийом до трьох разів на добу. Максимальна безрецептурна доза — 1200 мг протягом 24 годин. Між прийомами має минути щонайменше 4 години. Необхідно враховувати інструкцію конкретного препарату та призначення лікаря.
- Приймання з їжею. Препарат бажано приймати під час або після їди, щоб зменшити ймовірність шлункового дискомфорту. Однак їжа не усуває ризику виразки та шлунково-кишкової кровотечі.
- Оцінювання ризиків. Особливої уваги потребують пацієнти з виразковою хворобою або шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі, порушеннями функції нирок, серцевою недостатністю, порушеннями згортання крові та реакціями гіперчутливості на НПЗП.
- Лікарські взаємодії. Ризик побічних реакцій може зростати при одночасному застосуванні з антикоагулянтами, глюкокортикоїдами та деякими антидепресантами. Не можна самостійно поєднувати ібупрофен з іншими НПЗП, наприклад диклофенаком або напроксеном.
При вітряній віспі ібупрофен не слід застосовувати без рекомендації лікаря. Під час вагітності препарат також не використовують без призначення: приблизно з 20-го тижня НПЗП можуть негативно впливати на функцію нирок плода та зменшувати кількість навколоплідних вод, а приблизно з 30-го тижня їх застосування слід уникати через додаткові ризики для плода.
Парацетамол: знеболення та зниження температури
Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Його механізм дії повністю не з’ясований, проте вважається, що він переважно впливає на центральні механізми регуляції болю та температури. На відміну від ібупрофену, клінічно значущої протизапальної дії препарат практично не має.
На що медичній сестрі варто звернути увагу:
- Дозування для дорослих. Для пацієнтів із масою тіла від 50 кг без додаткових чинників ризику звичайна разова доза становить 500–1000 мг. Інтервал між прийомами — щонайменше 4 години. Максимальна добова доза за багатьма інструкціями становить 4000 мг, однак для окремих пацієнтів вона має бути нижчою.
- Маса тіла та супутні стани. Якщо маса тіла пацієнта менша за 50 кг, є захворювання печінки, недостатнє харчування, зневоднення або регулярне надмірне вживання алкоголю, стандартне дозування може бути небезпечним. У таких випадках дозу та інтервал між прийомами необхідно узгодити з лікарем.
- Ризик передозування. Потрібно перевіряти склад комбінованих препаратів від застуди та грипу, оскільки вони також можуть містити парацетамол. Одночасне застосування кількох засобів із цією діючою речовиною підвищує ризик передозування.
- Ураження печінки. Перевищення рекомендованої дози може спричинити тяжке ураження печінки. Небезпека полягає в тому, що на початку передозування пацієнт може почуватися задовільно та не мати виражених симптомів.
Під час вагітності парацетамол зазвичай розглядають як препарат першого вибору для полегшення болю та зниження температури. Його застосовують у найменшій ефективній дозі протягом найкоротшого необхідного часу, враховуючи індивідуальні особливості пацієнтки.
Особливості застосування в дітей
Для дітей дозу ібупрофену або парацетамолу визначають насамперед за масою тіла, віком і концентрацією діючої речовини в конкретній лікарській формі. Тому перед застосуванням важливо перевірити інструкцію до препарату та правильно розрахувати об’єм суспензії або кількість лікарського засобу.
Мета застосування жарознижувальних препаратів у дітей — полегшити дискомфорт і покращити самопочуття, а не лише знизити показники термометра.
Не рекомендується одночасно давати дитині обидва препарати. Перехід на інший засіб або їх чергування розглядають лише тоді, коли дискомфорт зберігається або повертається до часу наступної дози, з урахуванням рекомендацій медичного працівника.
Що перевірити медичній сестрі перед застосуванням препарату
Перед введенням або рекомендацією ібупрофену чи парацетамолу важливо:
- перевірити призначення, назву препарату та діючу речовину;
- уточнити дозу, лікарську форму та час попереднього приймання;
- оцінити вік і масу тіла пацієнта;
- з’ясувати наявність супутніх захворювань, алергічних реакцій і протипоказань;
- перевірити, чи не приймає пацієнт інші препарати з тією самою діючою речовиною або засоби, що можуть взаємодіяти з призначеним препаратом;
- оцінити ефективність застосування та можливі побічні реакції.
Якщо біль або гарячка не минають, повторюються чи супроводжуються погіршенням загального стану, необхідно повідомити лікаря та забезпечити додаткове оцінювання причин симптомів.
Отже, ібупрофен і парацетамол не є взаємозамінними в усіх клінічних ситуаціях. Безпечне застосування цих препаратів потребує індивідуального підходу, уважної перевірки дозування та врахування можливих ризиків. Важлива роль медичної сестри — не лише правильно виконати призначення, а й вчасно виявити обставини, які можуть вплинути на безпеку пацієнта.
Джерело: Академія медичних спеціалістів





