Анафілаксія: як розпізнати небезпечну реакцію та діяти невідкладно

Раптова задишка, зміна голосу, набряк язика або різке погіршення кровообігу після введення лікарського засобу чи контакту з алергеном — ознаки, які потребують негайної реакції медичного працівника.

Анафілаксія — це тяжка системна реакція гіперчутливості, що зазвичай розвивається швидко та може становити загрозу для життя. Небезпека пов’язана насамперед із порушенням прохідності дихальних шляхів, дихання або кровообігу.

Важливо пам’ятати: анафілаксія не завжди супроводжується кропив’янкою чи значним зниженням артеріального тиску. Відсутність цих симптомів не виключає небезпечної реакції.

Коли слід запідозрити анафілаксію?

Відповідно до критеріїв Всесвітньої організації алергології, анафілаксію слід підозрювати за наявності одного з двох клінічних варіантів.

1. Гостре ураження шкіри або слизових оболонок у поєднанні з іншими симптомами.

Йдеться про раптову появу генералізованої кропив’янки, свербежу, почервоніння шкіри, набряку губ або язика разом хоча б з одним із таких проявів:

• порушення дихання: задишка, бронхоспазм, стридор, гіпоксемія;
• порушення кровообігу: зниження артеріального тиску, колапс або непритомність;
• виражені шлунково-кишкові симптоми: сильний переймоподібний біль у животі, повторне блювання, особливо після контакту з нехарчовим алергеном.

2. Раптове порушення дихання або кровообігу після контакту з імовірним алергеном.

Гостра гіпотензія, бронхоспазм або ураження гортані після контакту з відомим чи високоймовірним для конкретного пацієнта алергеном можуть свідчити про анафілаксію навіть за відсутності шкірних проявів.

Ізольований свербіж або кропив’янка самі по собі ще не є ознаками анафілаксії. Однак якщо виникають небезпечні порушення дихання чи кровообігу, лікування потрібно розпочинати негайно, не очікуючи появи всіх можливих симптомів.

Перші дії медичного працівника

У разі підозри на анафілаксію діяти потрібно без зволікань.

1. Покличте допомогу.

Активуйте внутрішню систему реагування на невідкладні стани або викликайте бригаду екстреної медичної допомоги за номером 103.

2. Припиніть контакт із можливим алергеном.

Якщо реакція виникла під час інфузії, зупиніть її. Водночас усунення алергену не повинно затримувати введення адреналіну.

3. Забезпечте пацієнту безпечне положення.

Положення тіла залежить від клінічного стану:

• за порушення кровообігу пацієнта слід покласти на спину, піднявши ноги;
• за вираженого утруднення дихання можна дозволити сидіти з витягнутими ногами, якщо так легше дихати;
• вагітну пацієнтку потрібно покласти на лівий бік;
• непритомного пацієнта, який нормально дихає, слід перевести у стабільне бокове положення.

Не дозволяйте пацієнту вставати, ходити або різко змінювати положення тіла. Це правило залишається актуальним навіть після помітного поліпшення самопочуття.

Адреналін — препарат першої лінії

За підозри на анафілаксію адреналін потрібно ввести внутрішньом’язово якомога швидше.

Місце ін’єкції — середня третина передньобокової поверхні стегна.

Для введення використовують розчин адреналіну концентрацією 1 мг/мл:

• дорослим — 0,5 мг (0,5 мл);
• дітям — 0,01 мг/кг (0,01 мл/кг), але не більше ніж 0,5 мг за одну дозу, відповідно до педіатричного протоколу.

Якщо порушення прохідності дихальних шляхів, дихання або кровообігу зберігаються, внутрішньом’язове введення адреналіну повторюють через 5 хвилин.

Не потрібно чекати встановлення венозного доступу, щоб увести препарат. За анафілаксії абсолютних протипоказань до внутрішньом’язового застосування адреналіну немає.

Паралельно підтримуйте життєво важливі функції

Після введення адреналіну необхідно одночасно оцінювати стан пацієнта та проводити підтримувальні заходи:

• оцінювати стан за алгоритмом ABCDE;
• за наявності обладнання забезпечити подавання кисню;
• контролювати рівень свідомості, дихання, SpO₂, пульс, артеріальний тиск та ЕКГ;
• організувати венозний доступ;
• за гемодинамічних порушень розпочати швидке введення ізотонічних кристалоїдних розчинів із подальшою повторною оцінкою стану;
• якщо пацієнт не реагує та не дихає нормально, розпочати серцево-легеневу реанімацію (СЛР) і застосувати автоматичний зовнішній дефібрилятор за його наявності.

Якщо дві внутрішньом’язові дози адреналіну не дали результату

Якщо після двох належно введених доз адреналіну зберігаються порушення дихання або кровообігу, йдеться про рефрактерну анафілаксію. Такий стан потребує термінового залучення фахівців інтенсивної терапії.

Внутрішньовенну інфузію адреналіну можуть проводити лише досвідчені фахівці з використанням інфузійного насоса та безперервного моніторингу стану пацієнта.

Внутрішньовенне болюсне введення адреналіну не належить до стандартних етапів цього алгоритму. Водночас центральний венозний доступ не є обов’язковою умовою для початку спеціалізованої терапії.

Чи потрібні антигістамінні препарати та глюкокортикоїди?

Антигістамінні засоби можуть допомогти зменшити шкірні прояви анафілаксії, але їх застосовують після стабілізації стану пацієнта. Вони не усувають шок і не лікують небезпечні порушення дихання.

Глюкокортикоїди не рекомендують рутинно використовувати на початковому етапі лікування анафілаксії. Наразі немає достатніх доказів того, що вони надійно запобігають розвитку двофазної реакції.

У разі рефрактерної анафілаксії спеціалізована команда може розглянути застосування глюкагону, зокрема в пацієнтів, які приймають бета-блокатори. Проте він не замінює адреналін.

Поліпшення стану не означає завершення допомоги

Навіть після зникнення гострих симптомів пацієнт потребує медичного спостереження та оцінювання ризику повторної реакції.

Тривалість спостереження визначають індивідуально — з урахуванням тяжкості анафілаксії, відповіді на лікування та вимог відповідного клінічного протоколу.

Головне, що має пам’ятати кожен медичний працівник: адреналін — препарат першої лінії при анафілаксії. Антигістамінні засоби, глюкокортикоїди чи встановлення венозного катетера не повинні відтерміновувати його введення.