Щеплення для дорослих

Багато хто з нас впевнений, що щеплення треба проводити лише в дитячому віці від, так званих, «дитячих інфекцій». Однак це не так. Імунітет «подарований» імунізацією, зберігається не все життя. Тому періодично необхідно повторювати дози вакцин, тобто ревакцинуватись.

Перелік необхідних у житті вакцин розміщений на сайті Міністерства охорони здоров’я у календарі щеплень. Це вакцини, які держава закуповує за кошти платників податків. Вони повинні гарантовано безоплатно надаватися для кожного громадянина. Щеплення можна отримати у сімейного лікаря, з яким ви підписали декларацію.

За українським національним календарем щеплень, обов’язкова імунізація від 10 хвороб:

  1. гепатиту В,
  2. туберкульозу,
  3. кору,
  4. епідемічного паротиту (свинки),
  5. краснухи,
  6. дифтерії,
  7. правця,
  8. кашлюку,
  9. поліомієліту
  10.  інфекції, що зумовлена гемофільною паличкою типу В (Hib-інфекція).

Однак, лікарі часто рекомендують пацієнтам робити так звані додаткові вакцини. Слово «додаткові» багатьох наводить на думку, що ці вакцини колоти зовсім не обов’язково. Втім, вони є важливими. Просто наразі українцям їх доводиться купувати за власний кошт.

Навіщо дорослим щеплення від «дитячих» хвороб?

Дитячими хворобами зазвичай називають кір, дифтерію, вітрянку і більшість інфекцій, від яких застосовують щеплення. Насправді вони зовсім не дитячі — з віком нічого не змінюється. Річ у тому, що ці хвороби легко підхопити. До початку масової вакцинації люди заражалися, як тільки стикалися зі збудниками. Відбувалося це в ранньому віці, а далі хворі або помирали, або набували активний імунітет, який їх захищав. Ось і здавалося, що хворіють тільки діти. Зараз не треба ризикувати життям заради імунітету — є щеплення. Але якщо вам їх не робили або робили занадто давно, ви в групі ризику. Наразі ніхто не попереджає людину про терміни імунізації: про це треба дбати самостійно. Тому дорослі нечасто ревакцинуються, і буває, все одно не хворіють, завдяки імунітету. У когось він залишився після хвороби, у когось — після щеплення (навіть якщо про нього всі забули), інших захищає колективний імунітет — епідеміям просто нема де розгулятися, якщо більшість людей щеплені.

Задуматися про вакцинацію у дорослому віці треба в таких випадках:

  1. Ви не були щеплені в дитинстві

Це стосується, наприклад, вакцин від гепатиту A, гепатиту B, менінгіту, вітряної віспи та деяких інших захворювань, які стали застосовувати не так давно.

  1. Щеплення «застаріло», необхідна ревакцинація

Після деяких щеплень імунітет до збудника захворювання формується не на все життя, а лише на певний період: на рік, п’ять чи десять років — залежно від типу вакцини. Потім ін’єкції потрібно повторювати. Наприклад, дорослі потребують ревакцинацій від грипу та правця.

  1.  Ви плануєте подорож

Перед поїздкою запитаєте у лікаря, які захворювання поширені в тому чи іншому регіоні і які щеплення краще зробити (ця інформація повинна бути й у туроператора). Перед подорожжю до Сибіру зробіть щеплення від кліщового енцефаліту, перед поїздкою в деякі країни Африки, Південної Америки, Азії — щеплення від жовтої лихоманки, черевного тифу, дизентерії.

  1. Необхідна екстрена вакцинація

Якщо ризик заразитися високий, вакцинацію потрібно провести негайно. Наприклад, після укусів диких тварин доведеться екстрено зробити щеплення від сказу. Якщо був контакт із людиною, яка захворіла на вітрянку, в деяких випадках теж може знадобитися щеплення.

  1. Ви плануєте вагітність

Є хвороби, наприклад, краснуха, які негативно впливають на плід. Якщо ви плануєте вагітність, проконсультуйтеся з лікарем і складіть список та графік необхідних щеплень.

Якщо коротко, то дорослим потрібно зробити щеплення від коклюшу, дифтерії та правця, потім ревакцинуватись кожні 10 років від дифтерії і правця, і щороку від грипу.

Можливо, будуть потрібні й інші щеплення. Безумовно, графік вакцинації повинен складати лікар, і наведені нижче рекомендації не універсальні. Наприклад, когось в дитинстві не прищеплювали від коклюшу, боялися цього компонента вакцини, який часто викликав небажані реакції. На графік щеплень вплине й те, чим людина вже хворіла.

Кір, вітряна віспа, краснуха, епідемічний паротит дають довічний імунітет.

А от кашлюк стійкого імунітету не залишає. Не лякайтеся кількості вакцин: їх можна поєднувати, щоб не розтягувати вакцинацію на місяці та навіть роки.

Як дізнатися, які щеплення були зроблені?

В теорії всі щеплення записуються в медичну картку або сертифікат щеплення, і вони кочують із людиною з поліклініки в поліклініку. На практиці нічого цього немає. Навіть, якщо ви все життя прикріплені до однієї поліклініки, у вас не змінювалася прописка, всі ці дані легко можуть загубити. Швидше за все ви не пам’ятаєте, які щеплення ви робили в дитинстві. Тут допоможуть лабораторні тести. Якщо щеплення було проведене, в крові виявлять антитіла до хвороби. Однак цього замало. Щоб імунітет працював, потрібен певний титр — кількість цих імуноглобулінів. Якщо титр маленький, треба вакцинуватися.

Відносно вакцин діє правило «чим сучасніше, тим краще», тому що дослідники постійно працюють над їхнім поліпшенням. Нові вакцини добре переносяться, нерідко захищають відразу від декількох захворювань. Навіть якщо вас прищеплювали в дитинстві старими вакцинами, сміливо ревакцинуйтесь новими — ніякого конфлікту не буде.

Дифтерія, правець і кашлюк

До списку обов’язкових у календарі щеплень для дорослих входять вакцини проти дифтерії та правця. Імунітет проти цих хвороб зберігається в організмі десять років після вакцинації. Тому потрібна ревакцинація у 26 років. Потім фахівці рекомендують повторювати щеплення від правця та дифтерії кожні десять років життя. Якщо у дитинстві людина не отримала цих вакцин, то спочатку необхідно провести щеплення тричі: друга доза через місяць, третя — через пів року після другої. І далі притримуватись національного календаря щеплень.

Від дифтерії помирає 10 % хворих, від правця — залежно від різних факторів, від 5 % до 60 %. 4 % дорослих пацієнтів ламають ребра від кашлю, спричиненого кашлюком. Тому спеціалісти рекомендують купувати вакцини з кашлюковим компонентом.

Вакцинація проти гепатиту В

Гепатит В — небезпечна вірусна інфекція, яка передається через кров і статевим шляхом. Вона вражає печінку, від неї немає специфічних препаратів. За даними ВООЗ, від гепатиту B у світі щорічно помирає майже 700 тисяч людей. Вакцинація проводиться дітям і дорослим, раніше не щепленим проти вірусного гепатиту B, за схемою: перша доза — в момент початку вакцинації, друга — через місяць після першої, третя доза — через пів року з початку вакцинації. Якщо почали прищеплювати, але схему не закінчили, то імунітет буде нестійким і ніхто точно не скаже, скільки він протримається. Для дітей імунізацію проводять безкоштовно, а от дорослим вакцину потрібно придбати в аптеці. Ревакцинацію після імунізації не проводять.

Вакцинація від гепатиту A

Небезпечна ця хвороба після 50 років. 2 % хворих просто вмирають. Планова вакцинація в Україні не передбачена. Однак американські Центри з контролю і профілактики захворювань рекомендують всім туристам, які виїжджають у країни пострадянського простору, зробити щеплення від гепатиту A. Обов’язково вакцинуватись людям із хронічними хворобами печінки.

Щеплення від кору, краснухи, паротиту

Кір — висококонтагіозна хвороба, яка небезпечна ускладненнями, такими як енцефаліт або пневмонія. Краснуха небезпечна для вагітних, тому що вражає плід. Паротит, він же свинка, нерідко закінчується ускладненнями: вражаються залози, нирки, головний мозок. Тому якщо імунізувались давно, необхідно повторити вакцину у віці 22—29 років (залежно від термінів останньої ревакцинації), а потім ревакцинуватись. У медичній літературі пишуть, що імунітет після щеплення від кору та епідемічного паротиту зберігається до 20—30 років. Фахівці радять робити щеплення тільки від краснухи, захист від якої існує лише десятиліття.

Щеплення від вітрянки

Існує думка, що вітрянкою треба перехворіти, щоб набути імунітет. Однак, «легка дитяча хвороба» нерідко ускладнюється бактеріальними інфекціями шкіри, уражаються легені та нервова система. Вже не кажучи про нестерпно сверблячі висипи та лихоманку. Вірус залишається в організмі назавжди і може з’явитися знову у вигляді оперізуючого лишаю.

Щеплення від вітряної віспи дорослій людині, що не хворіла, може бути зроблене в будь-якому віці.

Дослідження показали, що імунітет після щеплення зберігається довше 30 років, тому програми ревакцинації не передбачені. Для профілактики захворювання, після контакту з хворою людиною ефективно буде провести вакцинацію впродовж 72 годин, вважають у ВООЗ.

Щеплення від поліомієліту

Віруси поліомієліту страшні ускладненнями у вигляді паралічів. Щепитися потрібно, якщо немає імунітету і ви збираєтеся в країну, де хвороба зустрічається часто. Краще використовувати інактивовану вакцину — ту, яка в уколах, вона набагато безпечніше, ніж краплі у рот. Щеплення роблять у три етапи.

Вакцина від гемофільної інфекції

Ця інфекція викликає важкі форми менінгіту, пневмонії, іноді призводить до сепсису. До того ж погано піддається антибіотикам. Згідно з національний календарем щеплень вакцинують тільки тих, хто в групі ризику за станом здоров’я, людей похилого віку з хронічними захворюваннями та тих, хто контактує з хворими. Всі інші мають змогу купити вакцину за власний кошт.

Вакцина від папіломавірусу

Наразі відомо понад 100 типів таких вірусів, з яких принаймні 14, спричиняють онкологічні захворювання. Передаються вони статевим шляхом і більшість людей інфікуються на початку статевого життя.

Вже доведено, що рак шийки матки викликаний саме вірусом папіломи. Імунізація здатна попередити понад 70 % випадків раку.

Однак, зробити це важливо до початку статевого життя. ВООЗ рекомендує вакцинувати дівчат та хлопців у віці 9—14 років. Втім, уколоти вакцину, якщо вірус турбує, можна навіть до 45 років.

Вакцина проти менінгококової інфекції

Менінгококовий менінгіт — це бактеріальна форма менінгіту, серйозна інфекція, що вражає оболонки головного та спинного мозку. Якщо немає лікування половина випадків закінчується смертю. Лікується антибіотиками. Однак, найкращий захист — вакцинація. Є 13 серотипів бактерій, які викликають менінгококовий менінгіт. 6 із них здатні створювати епідемії. Існують різні вакцини відповідно до того, від яких типів бактерій менінгіту вони захищають. В Україні зареєстрована вакцина від серотипів А, С, Y та W. Якщо є можливість придбати таку вакцину — однозначно зробіть це. Однак, у нас в країні дуже часто траплялися випадки захворювань, викликані серотипом В і від нього, на жаль, вакцини в Україні немає. Виробник вакцини поки не зацікавлений виходити на український ринок.

Щеплення від пневмококової інфекції

Ця інфекція є основною причиною захворюваності та смертності в усьому світі. Найпоширеніші наслідки інфікування пневмококом — це інфекції вуха, синусити та бронхіти. Рідші — пневмонія та менінгіт, які мають тяжкий перебіг. Пневмокок часто викликає тяжкі запалення легень у людей похилого віку.

ВООЗ підрахувала, щорічно 1,6 мільйона смертей у світі спричинені пневмококом.

В Україні зареєстровані дві вакцини від пневмококової інфекції і вони обидві ефективні. Втім, лише одна з них призначена для дорослих. Лікарі рекомендують вакцинуватись людям із групи ризику зараження, а також тим, у кого можливі тяжкі ускладнення від хвороби.

Пневмококова інфекція не дає тривалого імунітету. Тому ті ж пневмонії або гнійні отити можуть траплятися неодноразово. Вакцинація проти пневмококової інфекції дає захист проти тих штамів пневмококів, компоненти яких входять в вакцину. Тривалість цього захисту ймовірно довічна: вакцини існують лише 20—30 років, немає людей, вакцинованих від пневмококової інфекції 50 або 70 років тому. Вакцина входить в календар щеплень багатьох країн. Винятком серед країн Європи є Україна і Румунія, серед пострадянських країн — лише Україна. Майже всі країни Америки та Азії вакцинують своє населення проти пневмококової інфекції. Адже позбутися від 99 % пневмоній, 99 % гнійних отитів і половини менінгітів — дуже хороша ініціатива для будь-якої країни. І більшість держав йдуть на цей логічний крок. Вакцинуватися дорослим можна в будь-якому віці. І хоча вакцинація проти пневмококів не входить в український календар щеплень, але вона все ж рекомендована пацієнтам груп ризику.

Види пневмококових вакцин

Пневмококи, так само як менінгококи і гемофільна інфекція, мають мембрану з полісахаридів. Імунна система людини практично не розпізнає ці бактерії. Або ж розпізнає пізно, коли мікроорганізм вже зробив свою справу. Тому перші вакцини історично були полісахаридні. Але ефект їх був нетривалим, лише кілька років. Новий тип вакцин, розроблених відносно нещодавно, дає тривалий пожиттєвий захист.

Пневмококова вакцина та вірусні пневмонії (грип і коронавірус)

Під час коронавірусної пандемії COVID-19 у пацієнтів виникає питання: чи варто для профілактики використовувати цю вакцину, чи допоможе вакцинація в разі вірусної пневмонії? Пневмококові вакцини зменшують ризики заразитися тільки пневмококами. Коронавірусна пневмонія — це інтерстиціальна пневмонія. На відміну від грипу, віруси SARS, MERS і nCoV-2019 викликають рубцювання легень, їх каркаса. Подібні стани також називають пневмоніт, пульмоніт. Коли розвивається атипова пневмонія, захист від пневмококової інфекції навряд чи допоможе. Але більшість вірусних пневмоній часто ускладнюються бактеріальною пневмококової пневмонією. І пневмококова вакцинація допоможе уникнути розвитку бактеріального ускладнення, викликаного вже пневмококами.

Чи робити щеплення від коронавірусу?

Станом на середину серпня 2020 року різними медичними установами та фармацевтичними компаніями ведуться розробки біля 231 потенційних вакцин, випробування на людях почалися для 32 препаратів. У кінці лютого 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я висловила надію, що вакцина проти вірусу SARS-CoV-2 стане доступною впродовж 18 місяців. Однак створення вакцини ускладнюється постійною мутацією вірусу та труднощами з його вивченням.

Навіть, якщо вченим вдасться закінчити створення робочої вакцини до Різдва, для її запуску в масове виробництво потрібен час. Тож, появи ефективної імунізації проти коронавірусу варто чекати не раніше середини 2021 року.

Вакцину наразі намагаються розробити в найкоротші терміни, і для її створення використовують нові методи, так що немає ніякої гарантії, що все вдасться. Наразі серед людей циркулюють чотири види коронавірусів, і вакцини немає проти жодного. Але вже зараз ясно: вакцина, на жаль, буде менш ефективною в літніх людей. І справа тут не в самій вакцині, а в імунітеті немолодих пацієнтів. Він нечуттєвий до більшості вакцин. Вакцинуватися чи від COVID-19? Розраховувати на колективний імунітет? Чекати нових ефективних лікарських препаратів? На ці питання у лікарів і суспільства поки немає ніяких відповідей.

Інші щеплення за епідемічними показаннями

Їх застосовують, якщо десь почалася епідемія, або якщо людина в роботі часто стикається з рідкісними захворюваннями. Це справа фахівців, але є кілька щеплень, які варто зробити, не чекаючи епідемій. Наприклад, кліщовий енцефаліт. Починайте займатися питанням в лютому, щоб встигнути зробити повний курс і виробити імунітет до того, як прокинуться кліщі.

Кліщовий енцефаліт може викликати захворювання центральної нервової системи (менінгіт, енцефаліт, менінгоенцефаліт), зокрема з довготривалими або довічними ускладненнями (парези, тобто втрата м’язової сили, і паралічі), а в окремих випадках навіть смерть.

Вакцинують тричі: друга доза — в інтервалі від двох тижнів до семи місяців після першої. Це залежить від того, планова вакцинація або екстрена. Третя доза — через рік після другої. Потім — одне щеплення на три роки.

Вакцина проти грипу

Щороку вакцинуватися проти грипу — корисна звичка, яка багатьом рятує здоров’я, гроші та час. Грип супроводжують серйозні ускладнення, інколи від цього помирають. Вірус дуже заразний, легко передається іншим людям. Якщо ви часто контактуєте з людьми старшого віку або живете разом із немовлям, якому ще зарано робити це щеплення — обов’язково захистіть всіх навколо цією вакциною. Однак, вакцинуватися необхідно перед кожним епідсезоном, оскільки вірус грипу мутує, і це потребує змін у вакцині. Американські Центри з контролю і профілактики захворювань рекомендують робити щеплення до кінця жовтня, хоча вказують, що щеплення в січні або навіть пізніше, також може бути дієвим.

Щеплення для мандрівників

Якщо ви збираєтеся у подорож у регіон, де часто виникають спалахи інфекцій, то доведеться імунізуватись від інфекцій, які циркулюють в інших країнах.

Є країни, для яких вакцинація від жовтої лихоманки, менінгококової інфекції та поліомієліту, а також наявність міжнародного свідоцтва про це — обов’язкові.

Дізнатися вимоги і побажання до вакцинації мандрівників можна в пошуковику. Введіть словосполучення «консульський департамент МЗС» і назву країни, куди збираєтеся. Можна знайти таку інформацію на сторінці Консульського інформаційного порталу в розділі «Щеплення». Скористайтесь інтерактивною картою Центрів по контролю і профілактиці захворювань США, складеної на підставі рекомендацій для мандрівників.

Треба враховувати, що для формування специфічного імунітету потрібно кілька тижнів. До того ж, навряд чи вдасться зробити одночасно три-чотири щеплення. Тому не відкладайте вакцинацію на останній момент.

Якщо плануєте вагітність

Щоб уберегти себе і свого малюка від можливих заражень і хвороб, треба зробити необхідні щеплення до вагітності. Наприклад, від дифтерії і правця — за місяць до запланованої вагітності. Правець новонароджених — це смертельна для немовлят інфекція, дифтерія — небезпечна для майбутньої мами та плода. Вона може викликати загрозу переривання вагітності, затримку росту плода. Здоровому малюку почнуть робити щеплення тільки в 3 місяці. До пів року у дитини формуватиметься поствакцинальний імунітет. Весь цей час дитину захищатиме мамине щеплення.

Під час вагітності існує ризик зараження гепатитом В, адже вагітна здає аналізи, відвідує стоматолога, може заразитися під час пологів. Жінкам, що планують вагітність, імунологи радять імунізуватись від гепатиту В. Цей вірус викликає пороки розвитку. Ідеальним є варіант, коли жінка починає робити щеплення від гепатиту В не пізніше ніж за 7 місяців до планованої вагітності. 1-я ін’єкція — в обраний день, друга — через місяць після першої, 3-я — через 6 місяців після першої. Якщо термін підготовки до вагітності обмежений, то застосовують 2 ін’єкції з місячним інтервалом, а третю проводять через місяць після пологів. Якщо ж до вагітності ви встигли зробити тільки одну ін’єкцію, то імунітет до гепатиту не сформується і після вагітності слід почати заново.

Небезпеку становить для вагітних вірус краснухи. Хвороба жінки змусить перервати вагітність. Теоретично імунітет після щеплення від інфекції зберігається на все життя. Якщо ви не хворіли в дитинстві, або не пам’ятаєте, з’ясувати це можна за допомогою аналізу на рівень антитіл. Щеплення робимо не пізніше, ніж за 3 місяці до вагітності. Однак, якщо ви зробили щеплення, не знаючи про вагітність, це не привід для переривання вагітності.

Лікар, швидше за все, запропонує вам вакцинуватись від кору. І хоча цей вірус не викликає таких серйозних наслідків для плоду, як краснуха, все ж він може спричинити внутрішньоутробну гіпоксію. Тому, зробивши щеплення від кору, ви можете захистити себе і малюка. Вакцина жива, тому вакцинацію слід проводити за 3 місяці до вагітності.

Всім членам родини, включаючи батька дитини, старших дітей, бабусь і дідусів, і всіх тих, хто буде регулярно спілкуватиметься з ним, за місяць до пологів бажано зробити щеплення від кашлюка. Перше щеплення від цієї інфекції дитина отримає лише у тримісячному віці. Навіть за наявності необхідної допомоги, 2 % немовлят помирають від цього вірусу в перші місяці життя. Останнім часом жінок, які планують вагітність, почали імунізувати проти цієї інфекції. Так мати передає дитині антитіла, які захищають немовля відразу після народження. Практика вже встигла показати свою ефективність і безпеку.

Незалежно від сезону, в якому ви плануєте вагітність, необхідно провести вакцинацію від грипу. Вагітність триває 9 місяців, якась її частина неминуче буде в осінньо-зимовий період. Ідеально для майбутньої мами зробити щеплення за місяць до запланованої вагітності. Живі вакцини проти грипу вагітним протипоказані. Інактивовану вакцину можна колоти на будь-якому місяці вагітності. Щеплення від грипу потрібні і всім оточуючим.

Щеплення під час вагітності

Оскільки експерименти та досліди на вагітних заборонені, переконливих результатів дії вакцин на плід немає. У всіх без винятку наукових джерелах зазначено, що вакцинація вагітним проводиться тільки в тих випадках, коли шкода від захворювання набагато вище, ніж шкода від вакцинації. Питання про екстрену профілактику може встати в разі контакту вагітної з хворими на менінгіт, гепатит чи грип.

Джерелом інфікування найчастіше стають члени родини, зокрема діти. Тому, дітей та інших членів родини обов’язково треба імунізувати, щоб вони не хворіли під час вашої вагітності.

Якщо старші діти захворіли і ймовірність «підхопити» кір, краснуху, епідемічний паротит велика, то задля профілактики вагітній вводиться людський імуноглобулін — препарат з білків крові, що містить готові антитіла, які допоможуть не захворіти.

Вірус краснухи найнебезпечніший у першому триместрі, він здатен викликати викидень, народження мертвої дитини, пороки розвитку у дитини, такі як катаракта, туговухість, затримка розумового розвитку та вроджені вади серця.

Синдромом вродженої вітряної віспи спричиняє враження шкіри, аномалії розвитку очей, мозку та кінцівок дитини. Він розвивається приблизно у 2 % інфікованих немовлят, якщо це сталося від 8 до 20-го тижнів вагітності. Якщо симптоми вітрянки у вагітної з’являються за кілька днів до пологів або протягом двох діб після, то у дитини може розвитись неонатальна вітряна віспа, до 30 % випадків якої закінчуються смертю малюка. Тому, якщо в дитинстві ви не перехворіли, потрібно подумати і про це щеплення.

У період грудного вигодовування

Жодні вакцини не впливають на дитину під час грудного вигодовування і не є протипоказанням до застосування. Віруси, що містяться в убитих або інактивованих вакцинах, в організмі не розмножуються. Живі вакцинні віруси розмножуються в материнському організмі, однак їх переважна більшість з молоком матері не виділяється.

Незважаючи на те, що вірус краснухи може передаватися з грудним молоком, він, як правило, не викликає зараження дитини. Якщо ж це відбувається, хвороба має легкий перебіг. Необхідність вакцинації від краснухи під час грудного вигодовування може бути зумовлена хворобою старших дітей. Також не існує протипоказань до вакцинації жінок, які годують груддю, проти жовтої лихоманки.

Щеплення для літніх людей

Найважливіше щеплення для людей старше 60–65 років — проти грипу. Ця інфекція викликає важке навантаження на організм в будь-якому віці, але для літніх — вона особливо небезпечна. Адже підвищення температури тіла та збільшення згортання крові, типові для грипу, сприяють у них загостренню вже наявних захворювань.

Інше щеплення, яке фахівці рекомендують обов’язково зробити всім літнім людям, захищає від пневмонії. Пневмокок — найчастіший збудник цієї хвороби. Особливо важливе таке щеплення для ослаблених і лежачих, адже малорухомий спосіб життя сприяє застою крові в легенях. А це — сприяє розвитку так званих, застійних, пневмоній.

Третя вакцинація, яку потрібно робити у літньому віці, спрямована проти вірусу простого герпесу. Імунізують в першу чергу тих, у кого є прояви герпетичної інфекції. Збудник герпесу в активній формі, сприяє прогресуванню атеросклерозу в стінках кровоносних судин. Вірус є причиною хвороби Альцгеймера, інфаркту та інсульту, винуватцем синдрому хронічної втоми. Рішення про таку вакцинацію приймає фахівець з герпесу, оскільки є особливі обмеження для таких щеплень. Вводять їх багаторазово. Сам процес вакцинації часом триває більше пів року, але його ефект дуже важливий для здоров’я літніх людей.

Імунізація людей із хронічними захворюваннями або особливими станами

Для хворих із хронічними хворобами щеплення не тільки не протипоказані, навпаки, прямо рекомендовані. Причому для окремих захворювань і станів список необхідних щеплень буде навіть більшим, ніж для всіх інших людей. Наприклад, якщо селезінки немає або вона не виконує свою функцію, то людині, крім календарних вакцин, потрібно зробити щеплення від гемофільної інфекції, пневмококової, менінгококової груп A, C, W, Y і групи B. ВІЛ-інфікованим — щеплення від пневмококової та менінгококової інфекцій. Серед причин імунізуватись від пневмокока — імуносупресивна терапія під час лікування онкологічних захворювань, кохлеарний імплант (або плани його встановити), хронічні захворювання легень, серцево-судинної системи, печінки, нирок, цукровий діабет, період одужання від гострого середнього отиту, менінгіту та пневмонії, проживання в армійських колективах, куріння, алкогольна залежність.

Коли вакцинуватись не можна?

Таких станів набагато менше, ніж прийнято вважати. Зазвичай будь-яке гостре захворювання середньої тяжкості чи тяжке — це тимчасове протипоказання до вакцинації. Що стосується справжніх довічних або довгострокових протипоказань, то їх можна розділити на дві групи: сильна алергічна реакція на попереднє введення конкретної вакцини і важкі імунодефіцити (тільки для живих вакцин).

Побічні реакції вакцинації

Бувають місцеві, тобто ті, що виникають на місці уколу (почервоніння, болючість, ущільнення), і загальні, що зачіпають весь організм — підвищення температури, нездужання та інші.

В цілому побічні реакції — це нормально для організму після введення антигену. Вони означають процес формування імунітету.

Більшість вакцин можна вводити одночасно (після консультації з лікарем), і це не вплине на їхню ефективність. Однак препарати повинні вводитися в різні ділянки тіла пацієнта. Якщо ви пропустили щеплення, немає необхідності починати всю схему спочатку. Можна зробити щеплення відразу, як тільки у вас з’явилася можливість, а потім повернутися до первинного плану.

Що слід зробити перед щепленням?

Тим, у кого немає імунодефіциту, пов’язаного, наприклад, з ВІЛ або лікуванням онкологічного захворювання, ніякі аналізи перед щепленням робити не потрібно. Загальні аналізи крові та сечі не здатні виявити стани, під час яких щеплення протипоказані. Лікарю буде досить клінічної картини стану пацієнта. В нормативних документах немає вимог ні до дорослих, ні до дітей здавати аналізи перед вакцинацією.

Графік вакцинації найкраще скласти в сімейного терапевта.

Алгоритм дій дорослого пацієнта, який бажає вакцинуватись:

  1. Проясніть у терапевта, які позначки про вакцини є у вашій медичній карті.
  2. Здайте аналізи на антитіла до захворювань, якщо потрібно.
  3. З’ясуйте, чи є в поліклініці потрібні вакцини, а також їхні назви.
  4. Знайдіть медичний центр, у якого є ліцензія на проведення вакцинації.
  5. Дізнайтесь, у яких аптеках продають вакцини.
  6. Складіть разом із лікарем графік вакцинації.
  7. Зробіть щеплення за цим графіком.